понеділок, 22 листопада 2021 р.
понеділок, 15 листопада 2021 р.
"Живі мрії"
Ква́ч Оре́ст Арсе́нович — український військовик, боєць батальйону територіальної оборони «Айдар». Кавалер ордена «За мужність» ІІІ ступеня.
Орест народився 23 липня 1991 р. в місті Заліщиках. У рідному місті навчався у спеціалізованій школі І-ІІІ ст. імені Осипа Маковея з поглибленим вивченням інформаційних технологій та технологічних дисциплін і гімназії імені братів Гнатюків. Став випускником військового ліцею ім. Івана Богуна, студентом Київського національного університету імені Вадима Гетьмана, бійцем спортивного клубу «Характерник» (м. Тернопіль). Громадський активіст, духовний ватажок.
Орест знав і любив історію, вільно володів англійською мовою, багато читав. Його девіз по життю звучав так: «Україна або смерть». Його улюбленим віршем авторства Вільяма Хенлі був «Нескорений», ось два останні рядки з нього:[1]
Я володар своєї долі,
Я капітан душі своєї…
Загинув у ході війни на сході України в боях за місто Лутугине 27 липня. За попередніми даними Анастасії Станко, підірвався на міні під час розвідувального рейду[2], за даними Книги пам'яті полеглих за Україну — це було під час бою на залізничному переїзді[3]. Останки хлопця вдалося розпізнати лише по нашивці на одязі, яку вишивала його наречена. Того дня в боях також загинули айдарівці підполковник Сергій Коврига, старший лейтенант Ігор Римар, старший прапорщик Сергій Шостак, сержант Микола Личак, старший солдат Іван Куліш, солдати Іолчу Алієв, Віталій Бойко, Ілля Василаш, Михайло Вербовий, Олександр Давидчук, Станіслав Менюк.
Похований у рідних Заліщиках.
8 травня 2015 року на стіні гімназії відкрили й освятили пам'ятну дошку. Орест навчався у приміщенні нашого 7-б класу.
https://youtu.be/SSMNZp6hQOw
вівторок, 9 листопада 2021 р.
До уваги гімназистів випускних класів 2021-2021 н.р.!
Основна сесія зовнішнього незалежного оцінювання 2022 року відбудеться з 23 травня до 17 червня. Відповідні дати затверджено наказом bit.ly/3o11HOL Міністерства освіти і науки України № 1166 від 2 листопада 2021 року.
Реєстрація осіб для участі у ЗНО триватиме з 1 лютого. Керівники закладів освіти зможуть зареєструвати учнів для проходження ДПА у формі ЗНО до 1 березня.
Не пізніше 29 квітня у зареєстрованих учасників з’явиться можливість завантажити зі своїх інформаційних сторінок запрошення-перепустки, де буде зазначено час і місце проведення тестувань.
понеділок, 8 листопада 2021 р.
неділя, 7 листопада 2021 р.
четвер, 28 жовтня 2021 р.
У цьому приміщенні впродовж семи місяців проживав видатний кінорежисер Сергій Параджанов, — під час зйомок відомої екранізації твору Михайла Коцюбинського "Тіні забутих предків". Саме ця колоритна кінострічка принесла митцю міжнародну славу і потрапила у двадцятку найкращих світових стрічок. Гостював тут також творчий колектив фільму: оператор Юрій Іллєнко, художник Георгій Якутович, актори Іван Миколайчук, Лариса Кадочникова та інші.
Незабутня екскурсія
четвер, 14 жовтня 2021 р.
понеділок, 13 вересня 2021 р.
Гімназія – заклад загальної середньої освіти, корені якого сягають ІІ половини 30-х років. Він відігравав важливе значення в розвитку національних та культурних надбань народу.
На початку вересня 1933 р. було відкрито державну гімназію нового типу на місці ступнево ліквідованих семінарійних курсів. Гімназію названо іменем Юзефа Пілсудського. До першого класу гімназії старого типу були прийняті 30 учнів (вони були переведені із шостого класу народної школи після вступних іспитів). Але, як пише д-р Василь Верига у праці «Там, де Дністер круто в’ється», «хто ж були ці щасливці»? «Це були: Анна Бараник – дочка адвоката і бувшого сенатора; Володимир Волинський – син відомого лікаря та колишнього директора загальної лічниці в Заліщиках; Лідія Кащовська – дочка судді городського суду в Заліщиках та Іванна Левицька – племінниця згаданого вже д-ра Волинського, що був її опікуном. Отже, допущено цих учнів-українців не з почуття «справедливості супроти автохтонів Галичини…»
З роками авторитет гімназії зріс. 1936 року до першого класу було прийнято 45 учнів – критично допустиме Міносвіти число. Серед них було 27 поляків, 9 українців та 9 євреїв. А в 1937 році було вже два відділи 1-го класу по 45 учнів. Але, на жаль, співвідношення національностей повторилося – 27+9+9 в обох відділах. Причина – «нумерус клавзус» для українців і євреїв.
Зі «Звіту дирекції Державної гімназії в Заліщиках за 1937-1938 навчальний рік» дізнаємося, що на 1 вересня 1937 року «записалося до гімназії молоді 276 осіб». Їх навчали такі педагоги: директор гімназії Мечислав Завалкевич (біологія); професори та вчителі: Григорій Борущак(математика, фізика), Францішек Кубічук (математика, фізика), Вікторія Кепська (малювання, фізкультура), Філярій Котович (географія, історія), Ян Котович (українська мова, малювання), Францішек Головатий (латинь), Марія Ольхов’янка (польська мова, історія), Агнешка Пшеворувна (польська мова), Йозеф Шварц (німецька мова, біологія), Вітольд Токарський (фізкультура, історія), Олександр Жолевич (українська, німецька мови). Релігії навчали: римо-католицької – ксьондз Юзеф Адамський, греко-католицької – вікарій Іван Чукур. При гімназії був у штаті шкільний лікар Броніслав Курц та секретар Альфред Беккер.
Із цього ж «Звіту» дізнаємося, що першими директорами гімназії були Еміль Мисловський (до 20 серпня 1934 року) та Софія (Зофа) Павловські(1934-1935 навчальний рік). За цей період гімназію залишили не тільки вони (причина – очолили: перший – учительську семінарію в Чорткові, друга – жіночу семінарію в Станіславові (Івано-Франківськ), а й учителі: Чеслав Воляк, Тадей Бесага, Здіслав Кулінський, Адольф Шварц, отець Володимир Чорний. Зі спогадів довоєнних гімназистів, зокрема Варвари Гембатюк, Параски Приймак, та з огляду середньої школи – інтернату в Заліщиках дізнаємось і утверджуємось у тому, що тодішня гімназія знаходилась за
150 метрів від центральної дороги Тернопіль-Чернівці в Заліщиках у великому двоповерховому будинку, де була канцелярія дирекції, секретаріат, конференційний зал, сім класних кімнат, біологічна і фізико-хімічна майстерні, класи практичних занять, бібліотечний зал, гарцерська кімната, службова кімната та помешкання терціана, тобто служки, котрий дзвонив на перерви та уроки.
Будинок мав водопровід та електричне освітлення. До закладу належав гараж та стадіон.
Діти вивчали релігію, польську, українську, латинську та німецьку мови, фізику, хімію, географію, історію, біологію, математику, малювання, мали практичні заняття та уроки з фізкультури, співів. Усього було 456 годин на рік, але прикро, що з них тільки 24 години були відведені українській мові (наприклад, польській було надано 60 годин, латинській – 50 та німецькій також 60 годин).
Гімназійна бібліотека нараховувала 993 томи книг та чимало журналів, газет. Навчальний процес та релігійно-моральне виховання йшли пліч-о-пліч і доповнювали один одного. Скажімо, в осередках Марійської Содаліції ім. А.Боболі та Марійської Чоловічої і Жіночої Дружини (греко-католики) були прочитані за 1937-1938 навчальний рік такі реферати: «Канонічне явище, перші дружинні статути», «Про вільну волю», «Розвиток Марійських дружин у Польщі», «Правдивість католицької церкви», «Капіталізм і марксизм», «Большевизм та його боротьба з релігією», «Святий Йосафат», «Боротьба за душу молоді».
Члени «Марійської Дружини» мали свій прапор, який вишили їм матері. Найбільше до цього спричинилася випускниця семінарії п. Олена Малюк, син якої Ярослав учився в гімназії. Як згадують учні гімназії та описує п.Василь Верига, прапор був білого кольору з літерою «М» у ромбі, навколо якого були написи – «Заліщики» та «Гімназія».
«Марійська Дружина», як і гімназія тих часів, проіснували до вересня 1939 року. З приходом на терени Західної України московсько-більшовицьких військ та совєтської влади гімназія ще до кінця першого півріччя була реорганізована і поділена на польську середню школу, що залишилась у стінах гімназії і була дуже малочисельною, та українську школу, учні якої були переведені до загальноосвітньої народної школи в центрі міста.
Від гімназії залишилися тільки її випускники та учні, котрі ще довго по шафах та коморах зберігали форму й відзнаки свого закладу, назавжди зберегли фотографії тих часів та пам'ять, що виливалася у спогадах.
пʼятниця, 3 вересня 2021 р.
неділя, 13 червня 2021 р.
понеділок, 31 травня 2021 р.
Дорогі учні, батьки! | |
понеділок, 24 травня 2021 р.
неділя, 23 травня 2021 р.
- У культурі кожного народу є речі, які яскраво відображають його особливу національну традицію. В Україні таким символом є вишиванка – своєрідний унікальний код українського етносу з зашифрованими оберегами та знаками.
- День вишиванки – поки ще не офіційне і відносно молоде, але таке улюблене народне свято, покликане сприяти єдності й культурному відродженню всього багатонаціонального українського народу. Традиційно в Україні цей день відзначається в третій четвер травня. Цьогоріч – День вишиванки припадає на 2о травня.Свято було засноване в Чернівцях у 2006 році. Студенти Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича запропонували ідею акції “Всесвітній день вишиванки” і прийшли одного дня в українському традиційному одязі. Спочатку акцію підтримали кілька десятків студентів і викладачів університету, але в подальші роки свято вийшло на всеукраїнський рівень, до нього приєдналася українська діаспора по всьому світу, а також всі охочі підтримати Україну.
- ТОП-10 фактів про українську вишиванку
1. Сорочка була базовим елементом строю селян і виконувала функцію нижньої білизни. Носили переважно довгі сорочки – «по кісточки», вони були додільними, або до підточки.
2. У ХІХ столітті орнаменти та техніки оздоблення одягу були настільки унікальними, що можна було за сорочкою визначити з якого села походить її власниця.
3. Хрестик в українській вишивці став особливо популярним у 1850-1860-х роках, і поступово замінив близько 250 традиційних швів, які виконували 20 техніками.
4. Вишивка хрестиком поширилась завдяки геніальному рекламному ходу засновника парфюмерно-косметичної компанії «ТовариществоБрокар и Ко» Генрі Брокару. Шматки мила «Брокар и Ко» загортали у яскраві обгортки, на яких друкували схеми орнаментів для вишивання хрестиком. Брокарівське мило було дешевим, а схеми вишивки – надзвичайно простими, тож швидко полюбилися.
5. Українська традиційна вишивка нараховує близько 300 швів, які шиються на основі 20 технік.
6. На рукавах жіночої святкової сорочки із села Вербовець Косівського району Івано-Франківської області вишито 18 358 спіральок, тобто 238 654 стібочки.
7. Переважно фарбували текстиль природними барвниками: бузиною, крушиною, корою дуба. А синій колір добували з індигофери фарбувальної. Готову фарбу з цієї рослини привозили з Індії чи Китаю.
8. Щоб вишивати білим по білому, нитки вибілювали не один сезон. Так, на Полтавщині три роки дівчата готувались, білили біль, щоб нею шити традиційні візерунки на сорочках та рушниках.
9. У простої дівчини-селянки у скрині було близько 35 сорочок, а в заможної – більше 60.
14 травня 2021 року виповнилося 150 років від Дня народження видатного українського письменника, неперевершеного майстра соціально-психологічної прози, новатора модерністської техніки письма, новеліста, тонкого спостерігача людської душі, гуманіста і просвітителя Василя Семеновича Стефаника.
Ім’я письменника стоїть поряд з іменами найвидатніших новелістів світу. Стефаникові новели вражають своєю виключною правдивістю, справжньою оригінальністю і художньою досконалістю. Вже спочатку, як тільки з’явилися перші реалістичні новели письменника, вони захопили і схвилювали читачів. Раділа Леся Українка, що молодий новеліст дуже швидко «став знаменитістю на своїй Батьківщині». Іван Франко в 1901 р. відзначав, що з’явився, може чи не найбільший після Шевченка письменник, «яким уже нині можемо повеличатися перед світом», що «його новели – як найкращі народні пісні…»
Творчість В. Стефаника – не просто майстерне зображення автентичного галицького сільського побуту, політичних обставин того часу, це заглиблення в універсальні аспекти людського життя. Його творчість та манера письма мали великий вплив на розвиток української новелістики.
З нагоди відзначення 150- річчя від Дня народження Василя Стефаника гімназисти провели інформаційно-просвітницьку годину "Новаторство письменника"
неділя, 16 травня 2021 р.
четвер, 6 травня 2021 р.
вівторок, 4 травня 2021 р.
Прийміть найщиріші вітання з Великим Днем Світлого Христового Воскресіння!
Нехай яскраве світло цього великого свята осяє сьогодні весь світ, подарує надію, здоров’я і щастя людям. Нехай передзвін великодніх дзвонів принесе Вам лише благі вісті, Ваше серце наповниться радістю, а віра допомагає Вам подолати труднощі.
Нехай ніжний аромат здобних пасок, яскраві фарби писанок, дзвінкий сміх і світлі посмішки близьких наповнять цей день справжнім дивом і прекрасним настроєм. Щоб тільки добрі вісті приходили сьогодні у Вашу родину, будьте здорові й щасливі.
Христос Воскрес! Воістину Воскрес!
понеділок, 26 квітня 2021 р.
середа, 21 квітня 2021 р.
четвер, 15 квітня 2021 р.
вівторок, 30 березня 2021 р.
МОН України повідомляє про можливість для учнів закладів загальної середньої освіти пройти курс «Підприємництво для школярів», розроблений Міністерством цифрової трансформації України в партнерстві з компанією «Київстар» і студією онлайн-освіти EdEra.
Освітній серіал «Підприємництво для школярів» складається з 6 модулів і 36 серій. Викладені матеріали допоможуть учням усвідомити переваги ведення підприємницької діяльності та сформувати риси й позиції, потрібні людині для успішної самореалізації в сучасному світі.
Посилання на доступні модулі:
неділя, 28 березня 2021 р.
Шановні батьки та учні!
У зв’язку з ускладненням епідемічної ситуації на території Заліщицької міської ради засідання комісії вирішило, додатково до обмежувальних протиепідемічних заходів, перевести заклади загальної середньої освіти Заліщицької міської ради на дистанційну форму навчання з 29 березня 2021 року по 09 квітня 2021 року.
середа, 24 березня 2021 р.
понеділок, 22 березня 2021 р.
понеділок, 15 березня 2021 р.
понеділок, 8 березня 2021 р.
неділя, 7 березня 2021 р.
пʼятниця, 5 березня 2021 р.
середа, 24 лютого 2021 р.
неділя, 21 лютого 2021 р.
ації вмирають не від інфаркту.
Спочатку їм відбирає мову.
Ліна Костенко
Міжнародний день рідної мови — день, який відзначають щороку 21 лютого, починаючи з 2000 року. Про «підтримку мовного та культурного різноманіття та багатомовності» було оголошено на ХХХ сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО, що проходила 26 жовтня — 17 листопада 1999 року в Парижі.
Оскільки з 6 000 розмовних мов світу близько половині загрожує зникнення, ЮНЕСКО прагне підтримувати мову, як ознаку культурної приналежності особи. Окрім того організація вважає що вивчення іноземних мов та багатомовність є ключами до взаєморозуміння та взаємоповаги.
Щорічне відзначення цього дня використовується для скерування уваги на меншини з менш аніж 10.000 особами, що активно розмовляють мовою. Часто ці мови не передаються наступному поколінню і потрапляють у забуття. Багато мов котрими розмовляють менше 100 осіб не задокументовані.
Міжнародний День рідної мови відносно молоде свято – до календарів усього світу воно ввійшло тільки у 1999 році. І в Україні воно також лише почало писати свою історію, хоча сама проблема української мови на українських землях нараховує кілька століть.
Історія свята, на жаль, має дуже трагічний початок. 21 лютого 1952 року у Бангладеші влада жорстоко придушила демонстрацію протесту проти урядової заборони на використання в країні бенгальської мови. Відтоді цей день у Бангладеші став днем полеглих за рідну мову.
Минуло багато років. Аж у жовтні 1999 року на Тридцятій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО було запроваджено Міжнародний День рідної мови як привід для роздумів та зосередження уваги на мовному питанні. Починаючи з 21 лютого 2000 року, цей день відзначають і в Україні.
пʼятниця, 12 лютого 2021 р.
понеділок, 8 лютого 2021 р.
9 лютого, вівторок