Гімназія – заклад загальної середньої освіти, корені якого сягають ІІ половини 30-х років. Він відігравав важливе значення в розвитку національних та культурних надбань народу.
На початку вересня 1933 р. було відкрито державну гімназію нового типу на місці ступнево ліквідованих семінарійних курсів. Гімназію названо іменем Юзефа Пілсудського. До першого класу гімназії старого типу були прийняті 30 учнів (вони були переведені із шостого класу народної школи після вступних іспитів). Але, як пише д-р Василь Верига у праці «Там, де Дністер круто в’ється», «хто ж були ці щасливці»? «Це були: Анна Бараник – дочка адвоката і бувшого сенатора; Володимир Волинський – син відомого лікаря та колишнього директора загальної лічниці в Заліщиках; Лідія Кащовська – дочка судді городського суду в Заліщиках та Іванна Левицька – племінниця згаданого вже д-ра Волинського, що був її опікуном. Отже, допущено цих учнів-українців не з почуття «справедливості супроти автохтонів Галичини…»
З роками авторитет гімназії зріс. 1936 року до першого класу було прийнято 45 учнів – критично допустиме Міносвіти число. Серед них було 27 поляків, 9 українців та 9 євреїв. А в 1937 році було вже два відділи 1-го класу по 45 учнів. Але, на жаль, співвідношення національностей повторилося – 27+9+9 в обох відділах. Причина – «нумерус клавзус» для українців і євреїв.
Зі «Звіту дирекції Державної гімназії в Заліщиках за 1937-1938 навчальний рік» дізнаємося, що на 1 вересня 1937 року «записалося до гімназії молоді 276 осіб». Їх навчали такі педагоги: директор гімназії Мечислав Завалкевич (біологія); професори та вчителі: Григорій Борущак(математика, фізика), Францішек Кубічук (математика, фізика), Вікторія Кепська (малювання, фізкультура), Філярій Котович (географія, історія), Ян Котович (українська мова, малювання), Францішек Головатий (латинь), Марія Ольхов’янка (польська мова, історія), Агнешка Пшеворувна (польська мова), Йозеф Шварц (німецька мова, біологія), Вітольд Токарський (фізкультура, історія), Олександр Жолевич (українська, німецька мови). Релігії навчали: римо-католицької – ксьондз Юзеф Адамський, греко-католицької – вікарій Іван Чукур. При гімназії був у штаті шкільний лікар Броніслав Курц та секретар Альфред Беккер.
Із цього ж «Звіту» дізнаємося, що першими директорами гімназії були Еміль Мисловський (до 20 серпня 1934 року) та Софія (Зофа) Павловські(1934-1935 навчальний рік). За цей період гімназію залишили не тільки вони (причина – очолили: перший – учительську семінарію в Чорткові, друга – жіночу семінарію в Станіславові (Івано-Франківськ), а й учителі: Чеслав Воляк, Тадей Бесага, Здіслав Кулінський, Адольф Шварц, отець Володимир Чорний. Зі спогадів довоєнних гімназистів, зокрема Варвари Гембатюк, Параски Приймак, та з огляду середньої школи – інтернату в Заліщиках дізнаємось і утверджуємось у тому, що тодішня гімназія знаходилась за
150 метрів від центральної дороги Тернопіль-Чернівці в Заліщиках у великому двоповерховому будинку, де була канцелярія дирекції, секретаріат, конференційний зал, сім класних кімнат, біологічна і фізико-хімічна майстерні, класи практичних занять, бібліотечний зал, гарцерська кімната, службова кімната та помешкання терціана, тобто служки, котрий дзвонив на перерви та уроки.
Будинок мав водопровід та електричне освітлення. До закладу належав гараж та стадіон.
Діти вивчали релігію, польську, українську, латинську та німецьку мови, фізику, хімію, географію, історію, біологію, математику, малювання, мали практичні заняття та уроки з фізкультури, співів. Усього було 456 годин на рік, але прикро, що з них тільки 24 години були відведені українській мові (наприклад, польській було надано 60 годин, латинській – 50 та німецькій також 60 годин).
Гімназійна бібліотека нараховувала 993 томи книг та чимало журналів, газет. Навчальний процес та релігійно-моральне виховання йшли пліч-о-пліч і доповнювали один одного. Скажімо, в осередках Марійської Содаліції ім. А.Боболі та Марійської Чоловічої і Жіночої Дружини (греко-католики) були прочитані за 1937-1938 навчальний рік такі реферати: «Канонічне явище, перші дружинні статути», «Про вільну волю», «Розвиток Марійських дружин у Польщі», «Правдивість католицької церкви», «Капіталізм і марксизм», «Большевизм та його боротьба з релігією», «Святий Йосафат», «Боротьба за душу молоді».
Члени «Марійської Дружини» мали свій прапор, який вишили їм матері. Найбільше до цього спричинилася випускниця семінарії п. Олена Малюк, син якої Ярослав учився в гімназії. Як згадують учні гімназії та описує п.Василь Верига, прапор був білого кольору з літерою «М» у ромбі, навколо якого були написи – «Заліщики» та «Гімназія».
«Марійська Дружина», як і гімназія тих часів, проіснували до вересня 1939 року. З приходом на терени Західної України московсько-більшовицьких військ та совєтської влади гімназія ще до кінця першого півріччя була реорганізована і поділена на польську середню школу, що залишилась у стінах гімназії і була дуже малочисельною, та українську школу, учні якої були переведені до загальноосвітньої народної школи в центрі міста.
Від гімназії залишилися тільки її випускники та учні, котрі ще довго по шафах та коморах зберігали форму й відзнаки свого закладу, назавжди зберегли фотографії тих часів та пам'ять, що виливалася у спогадах.
