212-та річниця від дня Тараса Шевченка

9 березня українці вшановують пам’ять великого поета, художника та мислителя — Тарас Шевченко. Цьогоріч минає 212 років від дня народження Кобзаря, людини, яка стала символом українського духу, боротьби та любові до рідної землі.

Тарас Шевченко народився 9 березня 1814 року в селянській родині. Його дитинство було нелегким: він рано залишився сиротою, змалку працював і пережив чимало труднощів. Проте саме ці випробування загартували його характер і допомогли глибоко відчути долю простого народу.

Шевченко залишив нам безцінну духовну спадщину. Його поетична збірка «Кобзар» стала справжнім символом української літератури. У своїх творах поет писав про любов до Батьківщини, про прагнення народу до свободи та справедливості.

За свої переконання поет зазнав переслідувань і був засланий далеко від України. Але навіть у засланні він не переставав думати про рідний край і вірити у світле майбутнє свого народу.

Минуло понад два століття від дня народження Тараса Шевченка, але його слова і сьогодні надихають українців, нагадують про силу духу, єдність та любов до України.

Творчість Кобзаря є невичерпним джерелом мудрості для нових поколінь, адже його слова залишаються актуальними й сьогодні:

«Борітеся — поборете,

Вам Бог помагає!»

Пам’ятаємо, читаємо і шануємо великого сина України. 💙💛

Безпечний інтернет

У нашому класі було проведено пізнавальне заняття на тему «Безпечний інтернет», під час якого учні дізналися про основні правила безпечної поведінки в мережі, можливі небезпеки та способи їх уникнення.

Діти активно брали участь у бесіді, обговорювали реальні ситуації з онлайн-життя, переглядали навчальні матеріали та виконували інтерактивні завдання. 

Учні показали гарне розуміння теми, відповідали на запитання, наводили власні приклади та зробили висновок, що інтернет може бути корисним і цікавим лише тоді, коли користуватися ним відповідально та обережно.

Наприкінці заняття діти створили пам’ятку безпечного користувача інтернету й пообіцяли дотримуватися її у повсякденному житті.

Заняття було змістовним, цікавим і сприяло формуванню в учнів свідомого ставлення до власної безпеки в цифровому середовищі

   

Крути - Бій за Майбутнє!

Бій під Крутами — символ жертовності та незламності української молоді

29 січня 1918 року в історії України навіки закарбувалася подія, що стала символом мужності, патріотизму й самопожертви. У цей день неподалік залізничної станції Крути відбувся бій між невеликим загоном українських юнаків та значно переважаючими силами більшовицької армії під проводом Михайла Муравйова.

У складі українського війська були студенти Київського університету Святого Володимира, Українського народного університету, гімназисти та юнкери — загалом близько 300–400 молодих добровольців. Вони стали на захист молодої Української Народної Республіки, усвідомлюючи нерівність сил і смертельну небезпеку.

Бій тривав кілька годин. Завдяки героїчному опору українців наступ ворога було затримано, що дало змогу урядові УНР укласти Берестейський мирний договір — важливий крок до міжнародного визнання України. Хоча бій закінчився відступом українських сил, його стратегічне й моральне значення було надзвичайно великим.

Особливо трагічною сторінкою цієї події стала загибель студентів, які потрапили в полон і були розстріляні. Згодом їх із почестями перепоховали на Аскольдовій могилі в Києві. Саме тоді народилися слова, що стали пророчими: «На Аскольдовій могилі поховали їх…»

Подвиг героїв Крут — це не просто епізод історії, а моральний орієнтир для наступних поколінь. Це приклад того, як любов до Батьківщини, національна гідність і готовність до самопожертви здатні змінювати хід історії. Юнаки, які стали до бою під Крутами, не мали значного бойового досвіду, але мали те, що важливіше за зброю, — віру в Україну.

Сьогодні, в умовах нових випробувань, пам’ять про Крути звучить особливо актуально. Вона нагадує, що свобода ніколи не дається легко, а незалежність потребує захисників. Герої Крут — це символ незламного духу української нації, її молодої, але сильної державницької волі.

Пам’ятаємо. Вшановуємо. Продовжуємо їхню справу.