• У культурі кожного народу є речі, які яскраво відображають його особливу національну традицію. В Україні таким символом є вишиванка – своєрідний унікальний код українського етносу з зашифрованими оберегами та знаками.
• День вишиванки – поки ще не офіційне і відносно молоде, але таке улюблене народне свято, покликане сприяти єдності й культурному відродженню всього багатонаціонального українського народу. Традиційно в Україні цей день відзначається в третій четвер травня. Цьогоріч – День вишиванки припадає на 2о травня.Свято було засноване в Чернівцях у 2006 році. Студенти Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича запропонували ідею акції “Всесвітній день вишиванки” і прийшли одного дня в українському традиційному одязі. Спочатку акцію підтримали кілька десятків студентів і викладачів університету, але в подальші роки свято вийшло на всеукраїнський рівень, до нього приєдналася українська діаспора по всьому світу, а також всі охочі підтримати Україну.

• ТОП-10 фактів про українську вишиванку

1. Сорочка була базовим елементом строю селян і виконувала функцію нижньої білизни. Носили переважно довгі сорочки – «по кісточки», вони були додільними, або до підточки.

2. У ХІХ столітті орнаменти та техніки оздоблення одягу були настільки унікальними, що можна було за сорочкою визначити з якого села походить її власниця.

3. Хрестик в українській вишивці став особливо популярним у 1850-1860-х роках, і поступово замінив близько 250 традиційних швів, які виконували 20 техніками.

4. Вишивка хрестиком поширилась завдяки геніальному рекламному ходу засновника парфюмерно-косметичної компанії «ТовариществоБрокар и Ко» Генрі Брокару. Шматки мила «Брокар и Ко» загортали у яскраві обгортки, на яких друкували схеми орнаментів для вишивання хрестиком. Брокарівське мило було дешевим, а схеми вишивки – надзвичайно простими, тож швидко полюбилися.

5. Українська традиційна вишивка нараховує близько 300 швів, які шиються на основі 20 технік.

6. На рукавах жіночої святкової сорочки із села Вербовець Косівського району Івано-Франківської області вишито 18 358 спіральок, тобто 238 654 стібочки.

7. Переважно фарбували текстиль природними барвниками: бузиною, крушиною, корою дуба. А синій колір добували з індигофери фарбувальної. Готову фарбу з цієї рослини привозили з Індії чи Китаю.

8. Щоб вишивати білим по білому, нитки вибілювали не один сезон. Так, на Полтавщині три роки дівчата готувались, білили біль, щоб нею шити традиційні візерунки на сорочках та рушниках.

9. У простої дівчини-селянки у скрині було близько 35 сорочок, а в заможної – більше 60.

10. Льолю (першу сорочку) для дівчинки робили із вишитих рукавів маминої сорочки.